Праця людину годує, а лінь марнує!

український народ

Дураков работа любит, и дурак работе рад!

російський народ

 

У сучасному цивілізованому суспільстві, де успіх та гроші є результатом таланту та працелюбності, надмірна любов до праці не викликає ніяких негативних емоцій.

Що ж може викликати тривогу в тому, що людина любить багато працювати? Але в надмірній любові до праці криється одна з форм залежності, ім'я якій - трудоголізм

Що ж це за “болячка” така?

 Трудоголізмом є надмірна працьовитість! Але тільки коли вона має ознаки адикції. Точніше його психологічної складової, яку визначають як “неконтрольований, компульсивний стан пацієнта», якщо від того немає ніякої шкоди йому самому, та не завдається його діями ніякої шкоди для навколишніх”. Тобто:

• може бути отримана від будь-якої винагороди поведінки, але
• в значній мірі пов'язана з системою дофамінергічних впливів в мозковій системі людини.

Описав це явище та впровадив термін вперше у 1971 році професор психології релігії священник Вейн Оутс у своїй книзі “Зізнання одного трудоголіка”. Він визначив трудоголізм як “нав'язливе неконтрольоване бажання працювати”.

У подальшому його книга та концепція трудоголізма набирали обертів, коли на почутку 90-х рр. ХХ ст. послідовниця Оутса Дайана Фассел написала книгу “Working Ourselves to Death” (Ті, що запрацювались до смерті).

В цій книзі вона визначила три етапи, які проходить кожен трудоголік:

1. Він увесь час думає про роботу, маніакально складає списки недоробленого, працює поверх норми робочого часу й відмовляється йти у відпустку або на лікарняний.
2. Від трудоголіків віддаляються старі друзі, на них ніколи немає часу Родина скаржиться на недолік спілкування, людина зношується фізично, порушується її сон. Іноді трапляється тимчасова непритомність або провали в пам'яті, людина може сидіти довгий час, втупившись у простір.
3. На останньому етапі розвиваються спочатку такі сомато-неврологічні порушення, як головний біль, болі в хребті, високий тиск, виразка, а згодом і такі психічні розлади, як депресія, або навіть запой.

Д. Фассел говорить, що малопомітний поступовий розвиток трудоголізму відбувається тому, що це явище дуже часто соціально заохочується в суспільстві. Зазвичай воно вважається не більш ніж дивним та безневинним варіантом соціальної поведінки.

Американська психологічна асоціація визначає три основні симптоми трудоголізму:

1. Безперервне почуття самопримусу до праці.
2. Постійні думки про роботу навіть у неробочий час.
3. Робота понад норму на шкоду іншим сферам життя.

Що ж це за люди і як вони такими стали?

Багато з нас знають, як виглядає трудоголік — сварлива, цинічна, невротична людина, що страждає, але до лікаря не йде (йому ніколи — робота!). Бідолага постійно свариться з рідними і впевнено руйнує не тільки особисте, але і оточуючих життя.

Виникає питання: що з ним сталося, чому він такий?

 До вивчення причин трудоголізму доклали руки такі чимало (в тому числі й іронічно), відомі Британські вчені )))

Вони вивчили причини трудоголізму з погляду трьох теорій: 

1. Загальної теорії залежності, яка базується на медичному аспекті, коли трудоголізм пов'язують з надлишком гормонів адреналіну і дофаміну. Це викликає у працюючого соматичне задоволення. Інший психічний аспект пов'язаний із формуванням психологічної залежності від кайфу, отриманого в результаті трудової діяльності. Ця залежність призводить до того, що трудоголіку з кожним разом потрібно ще інтенсивніше працювати, щоб отримати таке бажане задоволення. Чим більша залежність людини від такого «трудоголічного сп'яніння», тим інтенсивніша і самовідданіша його праця.
2. Теорії навчання. Відповідно до неї в людини після взаємодії з навколишнім середовищем виникає певна поведінка, схожа на поведінку інших людей. Вона зростає в цивілізації праці, в сім'ї працьовитих людей, навколо неї тисячі людей працюють, як мурахи, і суспільство винагороджує кожного, як грошима, так і успіхом . А тих, хто не працює, суспільство засуджує і ні як не заохочує, зокрема матеріально. Так формується впевненість у благотворному характері любові до праці. Підкріпленням можуть бути схвалення з боку колег, бонуси, додаткові пільги, підвищення заробітної плати та інші плюси.
3. Теорії рис особистості. Згідно неї автори припустили, що трудоголізм визначається не якоюсь окремою рисою характеру, а певною моделлю особистості, яку психологи називають «великою п'ятіркою», куди входять такі людські якості як:
• екстраверсія,
• відкритість,
• доброзичливість,
• сумлінність та
• невротизм.

 Особливості цих характеристик створюють передумови такого психологічного феномену як трудоголізм.

 Так з'являється нова модель соціальної поведінки людей, які, за подібними психологічними ознаками, можуть об'єднуватися в групу, учасників якої, ми називаємо трудоголіками.

Масштаби залежності

 Але ж ми, як психіатри-наркологи, схильні вважати трудоголізм різновидом залежності з категорії нехімічних. Більш докладно про психологічні чинники залежностей від нехімічних агентів ми вже писали в цій статті.

 Праця для залежних від роботи людей - це стимул, який викликає ні з чим не порівнянне задоволення. А в цьому випадку, як і при будь-якій залежності, трудоголіку з кожним разом потрібно більше роботи, щоб знову отримати бажане задоволення.

 Із зовнішніми атрибутами оцінки трудоголізму справа така ж. Трудоголік купається в променях слави, отримуючи грамоти, премії та заохочення від начальства. Це дає йому відчуття неймовірної переваги над іншими працівниками та почуття своєї особистої незамінності.

 Але чи робить трудоголізм людину та її оточуючих щасливими? Чи виправдана непомірна працелюбність чи вона становить небезпеку здоров'ю самого трудоголіка? Чи не є така форма залежності згубної для людської еволюції?

Питання може і спірні...

Але сьогодні також є думка фахівців, які вивчають втому, про те, що багато тисяч катастроф і смертей були саме результатом людських помилок, заподіяних «цілодобовими кроками нашого світу, що живе в ритмі нон-стоп»((((

Чи треба з цим боротись і як?

 Безумовно, така надмірність, що перейшла в залежність потребує допомоги. В першу чергу - психологічної. І надавати її повинен фахівець, обізнаний як на психологіі, так і на залежностях.
Таку допомогу можна отримати у нас.
Достатньо лише зателефонувати.

Ми допоможемо завжди!

099-970-59-30 - Vodafone (MTC)
067-959-85-70 - Київстар
063-360-97-70 - Lifecell (Лайф)